Особистісно орієнтоване навчання в початковій школі

У північних народів є простий і мудрий афоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину,вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, вона буде сита два дні. А якщо навчити ловити рибу, вона буде сита все життя.» Так і в навчанні, скільки б не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання та розвитку. Змінився час, змінюються і вимоги до людини, її освіченості. Даючи базові знання учням в школі, треба навчити дітей вчитися упродовж життя, використовувати здобуті знання у практичному житті.

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Тому орієнтиром змісту освіти є розвиток особистості.

Кожна людина, кожна дитина неповторна. Як зробити так аби ця неповторність стала найціннішим її скарбом, щоб кожна дитина знайшла своє місце у житті, відчула що ми її любимо, не можемо обійтись без неї? Завдання вчителя початкової школи  – допомогти кожній індивідуальності у самореалізації через особистісно зорієнтоване навчання та виховання, що в свою чергу є компонентом педагогічної ідеї В.О.Сухомлинського – ідеї гуманізації школи.

Ключовими словами особистісно орієнтованої технології освіти є:

•                    Розвиток

•                    Особистість

•                    Самостійність

•                    Творчість

•                    Свобода

•                    індивідуальність

Особистісно орієнтоване навчання – це таке навчання центром якого є особистість дитини,її самобутність, самоцінність. Визнання учня головною фігурою всього освітнього процесу можна досягти, навчаючи особистісно орієнтовано.

. Ознаками цієї технології є, на мою думку, такі:

•        учень усвідомлює мету уроку як важливу особисто для себе;

•        засвоєння знань відбувається переважно під час активної діяльності учнів;

•        учень – особистість з власним досвідом, тому результативність навчання у значній мірі залежить від уміння використовувати індивідуальний досвід дитини, задовільнити потреби кожного учня;

•        при застосування активних методів навчання важливою є стадія евокації, тобто актуалізації знань окремого учня, групи, класу в цілому;

•        сучасний урок – це продуктивний урок, на якому учень відтворює набуті знання при опануванні нового змісту;

•        ефективне навчання не може бути нудним;

•        на уроках школярі вчаться вчитися, бо не можливо всього навчити, але можна навчитися вчитися. Ось чому прогресивним методом є диференціація з індивідуальними програмами діяльності учнів;

•        важливою ознакою є надання школярам свободи вибору варіантів завдань, способів їх виконання, форм звіту за результати роботи;

•        діти пам’ятають, що право вибору завжди має врівноважуватися усвідомленою відповідальністю за свій вибір;

•        на уроках оцінюють механізм творчості учнів, завдяки якому досягається результат;

•        найважливішим джерелом мотивації є потреби та інтереси самих учнів.

Навчитись учитися - це означає зробити так, щоб навчання стало для кожного школяра не тільки необхідністю, але й величезною радістю пізнання.

" Майстер педагогічної справи настільки добре знає азбуку своєї науки , що на уроці, в ході вивчення матеріалу, в центрі його уваги не сам зміст того, що вивчається, а учні, їх розумова праця, їх мислення, труднощі їхньої праці", - говорив Василь Сухомлинський.

Робота на уроці з суб’єктним досвідом учня вимагає від вчителя спеціальної підготовки: не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми. У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. Вчитель постійно звертається до класу із запитанням типу:

• що ви знаєте про це?

• які ознаки властивості ви можете виділити (назвати, перелічити тощо)

• де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

• з якими з них ви вже зустрічалися? тощо.

У перебігу бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору. В умовах навчання відбувається становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватися та нести відповідальність за наслідки власних дій.

Хто опановує нове, плекаючи старе той може бути справжнім вчителем

Конфуцій

Працюючи над розробкою моделей уроків,  прагну побудувати їх на оптимальному поєднанні традиційних, перевірених часом принципів дидактики, таких як науковість, відповідність віковим особливостям з інноваційними підходами особистісно орієнтованого навчання.

Однією з виразних тенденцій оновлення навчання є пошук нестандартних (інноваційних) уроків . Я вважаю,що  педагогічна суть таких уроків викликає інтерес в учнів і сприяє  їхньому розвитку та вихованню. До нестандартних уроків належать:

•        інтегровані уроки

•        урок – казка

•        урок – подорож

•        урок – аукціон

•                    урок – квк

•                    урок – гра

Спостереження показують, що найбільший інтерес викликає пов’язування матеріалу з очевидними явищами або з таємницями буття.

Позитивне налаштування на урок значною мірою залежить від спланованої мети: “Що, навіщо, як ми будемо вивчати? Де можна використати ці знання?”

Особистісно орієнтована освіта передбачає впровадження нових педагогічних технологій та ефективних форм взаємодії з дитиною, вимагає від педагога високої професійної компетентності й особистісної зрілості.

Технології які передбачають активну діяльність учнів:

·        Проблемні

·        Евристичні або частково пошукові

·        Інтерактивні

·        Елементи розвивального навчання

·        Формування особистісно орієнтовного спілкування

·        Створення ситуації успіху

·        Використання ролі самооцінки у процесі навчання й виховання

·        Смислового бачення

·        Символічного бачення

·        Порівняння

·        Технологія конструювання

Для мене, як для вчителя, важливо не лише «що?» викладати, але і «як?» і «Чому саме так  викладати?», тому особливий акцент роблю на ті технолоrії навчання, в основі яких є творча співпраця, інтерактивне спілкування всіх учасників уроку, я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій  на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

Інтерактивні методи – це чітко спланований результат навчання. Ці методи не призначені для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

Найбільш уживаними в моїй роботі є:

•       при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон, "мозковий штурм”, «ажурна пилка», "незакінчене речення”;

•       при кооперативній формі: робота в парах ("Обличя  до обличчя”, "Один – удвох – усі разом”), робота в малих групах, акваріум;

•       інтерактивні ігри: "Рольова гра”, "Драматизація”;

•       технології навчання у дискусії: метод"Обери позицію” та ін..

Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Особливого значення набуває при цьому позитивний зворотний зв’язок, оцінка зусиль, створення ситуації успіху. Ситуація успіху – це важіль за допомогою якого дитина отримує бажання самостійно здобувати знання, проявляє цікавість до них, має позитивне відношення до навчання.

При створенні ситуації успіху важливими я використовую і вважаю важливими  такі висловлювання:

·        Це  зовсім не важко;

·        Ти з можеш це гарно зробити;

·        Навіть якщо не вийде – нічого страшного;

·        Я впевнена, що ти зробиш це ще краще наступного разу;

·        Дякую за відповідь;

·        Я гадаю, що найзручніше було б зробити .

·        Мені здається, тут у центрі уваги перебуває .

·        Я знаю, що люди звичайно починають з .

·        Досить виконати цю частину — і .

·        У складних ситуаціях учителю доводиться більш тонко реагувати:

•                    Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про це .

·        Я сподіваюся, саме це нам неодмінно вдасться .

·        Я просто не можу дочекатися, коли виявиться ця деталь .

·        Звичайно, всім подобається, коли виконана саме ця частина роботи .

·        Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде .

·        Саме ти і міг би зробити таку справу .

•                    І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічо­го страшного .

·        Я впевнений, що ти пам'ятатимеш про .

·        Починай же! Ти це зробиш!

·        Ось ця частина (елемент) вийшла дуже гарно!

·        Підготуємо це разом по секрету від усіх?!

Використання проблемного методу навчання значною мірою сприяє розвитку мислення. Для активізації процесу застосовують такі методи:

метод вживання в образ. Вживаючись в певний образ (“Я – річка”, “Я – ромашка”), спробувати відповісти на питання “Яким я бачу світ?”, “Що я хочу сказати людям?”

Метод смислового бачення. В чому причина явищ. Яке його походження?

Метод евристичних запитань. Цей метод дає змогу визначити суть окремих аспектів навчальної проблеми. Найчастіше запитання починаються словами: де, коли, як, навіщо.

Метод символічного бачення. Визначається зв’язок між явищем та його символом (весна – відродження, світло – символ добра).

Метод порівняння дає змогу аналізувати, структурувати матеріал, визначати спільні риси та відмінності.

Метод конструювання понять, правил та гіпотез знайомить з технологією дослідницької діяльності.

В своїй роботі широко використовую метод проектів, у процесі роботи над яким діти оволодівають такими  проектними компетенціями: дослідницькою (вмінням знаходити рішення проблеми), соціальними (вміння працювати в колективі, слухати співрозмовника, допомагати й отримувати допомогу), презентаційними (вмінням презентувати свою роботу над проблемою), рефлексивною (вмінням адекватно аналізувати свою роботу в колективі).

Доцільно використовувати метод проектів на уроках природознавства ( тут використовую дослідницькі, творчі види проектів).

Наприклад:

Тема проекту:  Звідки береться пил?

В результаті дослідницької роботи діти презентують  групами: Як вони уявляють що таке пил? Звідки вона взялася? Де ми її можемо побачити? Чи можемо ми позбутися її назавжди? і т.д

Організація проектної діяльності школярів сприяє розвитку творчого потенціалу учнів; проведенню самостійних досліджень; ухваленню рішень; розвитку умінь працювати в команді і відповідати за результати колективної праці; проведенню економічної і екологічної оцінок процесу і результатів праці; формує звичку до аналізу споживчих, і технологічних ситуацій.

Зазначимо, що застосування сучасних методів роботи робить процес навчання активним, а мислення учнів – творчим і самостійним.

Дитина повинна за час навчання в молодших класах набути “вміння вчитися”. Якщо мета традиційної школи (в початкових класах) – навчити дитину читати, писати, лічити, то мета розвивального навчання – сформувати в дитині конкретні здібності з самовдосконаленням.

За рахунок чого вчитель може навчити всіх і кожного? Напевно, за рахунок правильного підбору форм навчання - індивідуальної, групової, фронтальної.

Надаю перевагу груповим формам роботи, бо, по-перше, групові форми

роботи - це середовище для формування ключових компетентностей та розвитку критичного мислення, завдяки чому учень отримує інформацію, осмислює та оцінює її; по-друге, у групі реалізується кредо інтерактивного

навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти.

Те, що я бачу, чую, обговорюю й роблю, я одержую знання і вміння.

Під час роботи в групі відбувається спільне виконання поставлених завдань. Працюючи в групі, учні вчаться говорити, обговорювати проблему, вислуховувати думки співрозмовника, і в нагороду за вміння слухати і співпрацювати вони отримують колективну мудрість інших.

Саме така форма роботи створює особливі умови для формування ключових компетентностей, перш за все це комунікативні компетентності, які передбачають оволодіння способами взаємодії з людьми, вміння спілкуватися, дотримання культури дискусій, уникнення категоричності, визнання своїх помилок.

Працюючи в групах, учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку).

В індивідуальній навчальній діяльності діяльність слабких учнів приречена на невдачу, тому що в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість вмінь і навичок навчальної самостійної роботи. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

Таким чином, призначення особистісно орієнтованих технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості дитини її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації особистості.