ВІДДІЛ ОСВІТИ ОБУХІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ГРИГОРІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ

 Удосконалення виразного читання молодших школярів



 Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Кучми Лесі Анатоліївни 2016 Зміст 

Вступ…………………………………………………………………....3-5
 I. Науково – теоретичне обґрунтування……………………………..6-10
 II. Пріоритетні напрямки реалізації досвіду………………………..11-28 . Висновок……………………………………………………………..29-30 . 
Використані джерела………………………………………………….31 . 
Додатки 
Додаток 1 Дидактичні ігри на уроках читання у 1 класі……………………….33-37
 Додаток 2 Таблиці «Читаємо самі», Шульте, Лезера……………………………38-41
 Додаток 3 Вправи на розширення кута зору………………………..42-47
 Додаток 4 Ігри та вправи для розвитку зорового, мовного таслухового аналізаторів ……………………………………………..48-49
 Додаток 5 Тексти на вироблення догадки……………………………50-52 
Додаток 6 Завдання для покращення швидкості читання…………..53-58 
Додаток 7 Вправи на удосконалення навичок читання……………..57-67
 Додаток 8 Творчі завдання на уроках читання……………………...68-77
 Додаток 9 Конспект уроку літературного читання в 2 класі «Скринька Українських казок. Українська народна казка «Колобок»»……………………………………………………………..78-85
 Додаток 10 Конспект уроку позакласного читання з інтеграцією предметів: музичне мистецтво, трудове навчання «Весна іде – красу несе.» у 2 класі…………………………………..86-112 
Додаток 11 Конспект особистісно орієнтованого уроку з літературного читання у 3 класі «Казки українських письменників. Лариса …….Письменна «ЯкзажуривсявеселийКазкар»»……………113-126 
Додаток 12 Виховний захід у 1 класі «Моя рідна і соборна Україно, я - твоя мала частина»…………………………………………….127-141

 Читання - це віконце в світ, найважливіший інструмент навчання, воно має бути вільним, швидким – лише тоді цей інструмент буде готовий до дії.
 В. О. Сухомлинський 
Вступ 
 Зміни в суспільстві ставлять нові вимоги до людини. Соціально успішною є особистість, яка хоче і прагне вчитися протягом всього життя, вміє знаходити інформацію, працювати з нею. Сприймати, осмислювати, аналізувати, класифікувати, власні думки, творити, різнобічно розвиватись. А це можливо за необхідної умови – здатності працювати, навчатися самостійно. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. По закінченню школи людина продовжує здобувати знання самостійно. На перше місце уже виходить якість сформованості комунікативних вмінь, серед яких не останнє місце посідає вміння працювати з книгою, узагальнювати, систематизувати, аналізувати певну інформацію. Читання є основою освіти і самоосвіти, навичкою «уміння вчитися» протягом усього життя. Читання - невичерпне джерело знань духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати, формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишається важливим завданням початкової школи. У Державному стандарті початкової загальної освіти підкреслюється, що у процесі навчання відбувається становлення читача, що здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні. Питання, як навчити читати дітей швидко і правильно, виразно і свідомо, як зробити так, щоб сам процес читання був приємним, а не приносив розчарування, цікавило мене з перших днів моєї педагогічної діяльності. Вирішення цієї проблеми неможливе без майстерності, якою має володіти педагог. Щоб не тільки підтримувати інтерес дитини до читання, але й розвивати його на кожному уроці, спонукає мене до постійного педагогічного пошуку, ознайомлення із сучасними технологіями навчання, передовим педагогічним досвідом.
Тема досвіду: «Удосконалення навичок швидкого і виразного читання молодших школярів» Мета досвіду в тому, щоб сформувати молодшого школяра як свідомого читача, що проявив би цікавість до читання, володів міцними навичками читання, способами самостійної роботи з текстом і дитячою книгою (тобто читацькими, мовними, навчальними вміннями). Сутність досвіду полягає у тому, що формування навички читання здійснюється у поєднанні навчального процесу, виховної роботи, роботи з батьками. Провідна ідея мого досвіду полягає в технологізації досвіду з проблеми розвитку навички виразного читання учнів молодшого шкільного віку на основі інноваційних технологій, методик, педагогічного досвіду вчителів-новаторів. Ефективний процес читання неможливий без вироблення в учнів навичок правильного, свідомого, швидкого та виразного читання, які формуються на уроках класного та позакласного читання. Процес формування навички швидкого та правильного читання в початковій школі буде ефективнішим тоді, коли він грунтується на системі спеціально підібраних вправ, що сприяють усвідомленому сприйняттю тексту, а також за умови їх систематичного та послідовного використання на уроках читання, в позакласній роботі. Свою діяльність спрямовую на створення системи сприятливо-стимулюючих умов щодо формування навички швидкого читання молодших школярів. Вона охоплює роботу на уроках читання, самоосвіту учнів та залучення батьків до навчально-виховного процесу. Об’єктом мого дослідження є процес формування навичок читання, а предметом дослідження – процес удосконалення навички швидкого читання. Інноваційна значущість мого педагогічного досвіду полягає в оригінальному використанні педагогічних інновацій, вдалому відборі та систематизації методичних засобів, удосконалення навички швидкого та виразного читання Даний досвід є цілком актуальним, оскільки передбачає реалізацію компетентнісного підходу до навчання учнів читанню в початковій школі, зокрема удосконалення вмінь і навичок швидкісного та виразного читання, розуміння тексту, розвиток пізнавального інтересу, мотивації до навчання, виховання любові до книги в молодшому шкільному віці. Вирішення цієї проблеми неможливе без майстерності, якою має володіти педагог, щоб не тільки підтримувати інтерес дитини до читання, але й розвивати його на кожному уроці. Практична значущість досвіду полягає у тому, що завдяки ефективному удосконаленню навички швидкочитання можливе не лише усвідомлене сприйняття змісту тексту, але й те, що учні в подальшому успішно навчатимуться в школі. Реалізація провідної ідеї мого педагогічного досвіду сприятиме вихованню потреби у систематичному читанні як засобі пізнання світу, самопізнання та загальнокультурного розвитку. І. Науково-теоретичне обґрунтування Підвищення якості освіти – одна з актуальних проблем сьогодення, вирішення якої пов’язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і технологій організації освітнього процесу і, звичайно, з переосмисленням мети й результату освіти. Проблеми розвитку та вдосконалення освіти в сучасних умовах спрямовано у площину цінностей особистісного розвитку, варіативності, що зумовлюють необхідність переосмислення ролі компетентного вчителя, від діяльності якого значною мірою залежать результати навчання, виховання та рівень розвитку школяра,виникає необхідність в оновленні методів та прийомів навчання, в залученні інноваційних методик до процесу формування в школярів предметних та життєвих компетентностей. Перечитуючи слова Януша Корчака, який писав: «Педагог, який не сковує, а звільняє; не пригнічує, а підносить; не жмакає, а формує; не диктує, а навчає; не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато натхненних хвилин», дійшла до висновку, що в умовах демократизації процесу навчання визначальною складовою моєї роботи є пошук і впровадження інноваційних педагогічних технологій навчання на уроках читання відповідно до потреб особистості молодшого школяра та суспільства. Адже “ читання – це віконце у світ… ”. Таке визначення дав цьому навчальному предмету визначний педагог – гуманіст В.Сухомлинський, уточнивши, що читання – “ найважливіший інструмент навчання ”, який “ має бути вільним, швидким; лише тоді цей інструмент буде готовий до дії ”. Без достатньо високого рівня сформованості читацьких умінь неможлива подальша якісна освіта учня. Як писав відомий представник методики початкового навчання М. Ф. Бунаков „Читання - головне знаряддя початкової школи, яким вона може впливати як на розумовий так і на моральний розвиток своїх учнів, розви¬вати та укріплювати їх думку та допитливість”. Навчити дітей добре читати – одне з найважливіших завдань початкової школи. Чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку. Тому пріоритетною метою навчання читання у початковій школі є формування читацької компетентності школяра. Для успішної реалізації цієї мети необхідно • створити сприятливі умови; • забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням читання; • володіти ефективними методами і прийомами. У Державному стандарті початкової загальної освіти читацька діяльність розглядається як “комунікативна мовна пізнавальна діяльність, спрямована на сприйняття, осмислення і відтворення прочитаного”.. „мета і завдання мовного компонента освітньої галузі виділяються такі змістові лінії: коло читання, навичка читання, досвід читацької діяльності і літературна діяльність”, підкреслюється, що у процесі навчання відбувається становлення читача, що здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні. Для досягнення зазначеної мети передбачаю, виконання таких завдань: - формування в учнів навички читання як виду мовленнєвої діяльності; - ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності; формування в учнів соціальних, морально-етичних цінностей за допомогою художніх образів літературних творів; - формування умінь сприймати, розуміти, аналізувати різні види літературних і навчальних текстів з використанням елементарних літературознавчих понять; - розвиток мовлення учнів, формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); - формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для виконання навчально-пізнавальних завдань; - розвиток творчої літературної діяльності школярів; - виховання потреби у систематичному читанні як засобі пізнання світу, самопізнання та загальнокультурного розвитку. Прищепити любов до читання - це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті як неоціненного джерела знань та засобу спілкування між людьми. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини. М. Горький писав: "Любіть книгу - джерело знань: вона полегшить вам життя, по-дружньому допоможе вам розібратись в строкатій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас поважати людину і самого себе, вона окриляє розум і серце почуттям любові до світу, до людини".Ідея сказаного - у підкресленні благотворного впливу книги на формування позитивних рис особистості. Дію цього впливу у повній мірі слід використати на уроках читання. Для цього є всі можливості. Читання книг відкриває кожній людині світ незвіданого, незнаного, таємничого. У найбільшій мірі це стосується дітей. Учні початкових класів прилучаються до цього світу передусім на уроках читання, які задовольняють освітню мету навчання молодших школярів. Ефективний процес читання неможливий без вироблення в учнів навичок правильного, виразного, швидкого та свідомого читання, які формуються на уроках класного і позакласного читання. Проблема формування навички виразного читання у молодших школярів – одна з найактуальніших педагогічних проблем сучасної української початкової школи, що має велике теоретичне і практичне значення. Вміло організована робота з текстом спонукає школяра до творчої праці, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати й удосконалювати культуру його почуття.Правильне читання художнього твору сприяє проникненню в його тематичний та ідейно – мистецький зміст. Завдання школи і полягає в тому, щоб навчити дітей читати, слухати і сприймати художній твір.Виразне читання є невід'ємною складовою частиною загального процесу навчання і виховання учнів. Методику проведення уроків не можна розглядати без елементів теорії виразного читання і культури мовлення. Опрацювавши літературу з означеної проблеми, я прийшла висновку, що ідея сформованості навички читання молодших школярів завжди хвилювала науковців і педагогів. Так, однією з найважливіших педагогічних проблем для В.О.Сухомлинського була проблема читання. Про яку б сферу діяльності школяра не йшлося (розумову чи естетичну, моральну чи трудову), В.О.Сухомлинський завжди апелював до книжки, яку вважав найвпливовішим засобом виховання гармонійної особистості дитини. І.Т.Федоренко розробив систему вправ для вдосконалення навички читання школярів, використовуючи яку вчитель зможе навчити дітей швидко читати. За технологією Б.В.Динги (народного вчителя Криулянської школи Молдови) діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних навичок – складових техніки читання. Проблему формування умінь і навичок виразного читання у молодших школярів принагідне досліджували такі науковці, педагоги – методисти: В. Острогорський, Л. Коренюк, Л. Павлова, К. Станіславський, А. Капська, Б Буяльський, Г. Олійник, О. Дорошенко, О. Федик і інші. Ґрунтовне дослідження з питань виразного читання провів Б. Буяльський. У своїй праці «Поезія усного слова» він визначав, що навчити дитину виразно читати твір – значить дати їй у руки ключ до пізнання й осмислення краси та змісту художнього слова. Велику увагу вчений приділяє підготовці творів до виразного читання і методиці проведення цих уроків .Значними в дослідженні питання виразного читання стали роботи А. Капської. У своїй праці «Виразне читання» вона розглядає важливість значення розвитку методики виразного читання. У розвиток навички виразного читання значний внесок також зробив Г. Олійник. У посібнику «Виразне читання» висвітлено питання теорії виразного читання і техніки мовлення, розкрито засоби логіко – емоційної виразності, основні положення і шляхи практичного використання їх, особливості читання творів різних жанрів. На думку І.Г. Пальченка, щоб навчити дитину виразно читати, треба спочатку розвивати її здібності до цієї навички. Аналіз науково-методичної літератури з питань виразного читання дає підстави зробити висновок, що засоби виразності в цілому і їх окремі компоненти знайшли своє широке висвітлення і це має велике значення для вчителя, для процесу навчання
 ІІ. Пріоритетні напрямки реалізації досвіду
 Педагогічна ідея – це повітря, у якому розправляє крила педагогічна творчість. В.Сухомлинський В.О. Сухомлинський зазначив, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно. Вже довгий час в методиці навчання мови існує такий термін, як "якості читання". Їх чотири: 1) свідомість; 2) правильність; 3) виразність; 4) швидкість. Удосконалюючи навички читання, не варто надавати перевагу якійсь одній із них, необхідний тісний взаємозв’язок. Усвідомленість залежить від правильності й виразності читання; правильність – від темпу і усвідомленості; виразність – від усвідомленості, правильності, темпу. Навчити читати дитину швидко й усвідомлено -дуже важливо, адже читання є основою всіх наук. Найголовнішою якістю читання є свідоме читання, яке забезпечує уміння читати з ясним розумінням тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного. Будь-яке читання повинно бути свідомим і учень повинен уміти зіставити прочитане з явищами природи і суспільного життя, зрозуміти ідейну направленість і уміти зробити певні висновки з прочитаного. Щоб читання було свідомим, учні повинні розуміти: 1) значення всіх слів читаного тексту; 2) зміст речень, що з них складається даний текст; 3) зв'язок одного з одним окремих речень тексту (часовий, просторовий, причинний); 4) головну думку, основний зміст прочитаного тексту і логічний взаємозв'язок між окремими його частинами. Обов’язково на кожному уроці проводжу словникову роботу. У зв'язку з пояснювальним читанням сприяє глибшому усвідомленню змісту читаного тексту є важливим видом роботи з розвитку мови учнів. В процесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу, точність, виразність, усвідомлюють різні відтінки слова, але це можливо лише тоді, коли діти добре розуміють кожне слово.Для удосконалення навичок свідомого читання застосовую його різновиди: читання-слухання з послідовним аналізом, читання-передбачення, читання слідкуючи, читання-аналіз, читання-порівняння, пошукове читання. Отже, з'ясування значення незнайомих слів є основою розуміння фактичного змісту та основним прийомом роботи, що приводить учнів до свідомого читання. Під правильністю читання ми розуміємо безпомилкове читання складів, речень, тобто без будь-яких перекручень (пропуск букв, складів, слів, вставка зайвих букв, перестановка звуків, неправильні наголоси і ін.). Правильне читання має відповідати таким критеріям, серед яких: а) безпомилковість відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читати без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих літер, складів; б) ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови; в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення. Правильність читання характеризується такими ознаками: • силою вимови; • гучністю голосу; • правильною розстановкою змістових, інтонаційних та логічних наголосів; • чіткістю та якістю промовляння. В методиці правильне читання зазначається як така якість, яку може демонструвати читач при ознайомленні з текстом, не повертаючись до повторного прочитування слів або речень, правильно артикулює голосні, приголосні звуки, з паралельним розумінням того, що читає. Якщо учень буде читати неправильно, перекручуючи слова, пропускаючи чи вставляючи певні склади, то він не розумітиме змісту прочитаного і, навпаки, якщо учень не розуміє значення якогось слова, не вдумується в зміст прочитаного слова, фрази, то він може перекручувати слова, читати їх неправильно. Отже, між правильністю і свідомістю читання є тісний зв'язок. Правильність читання сприяє досягненню свідомого читання. Швидкість читання слід розглядати як уміння і навичку, яка сприяє успішному засвоєнню тексту, яка спонукає учнів до пошуку найважливіших проблем у тексті, що опрацьовується і до повного розуміння у ньому ідеї. Високий темп читання при відсутності розуміння прочитаного приводить до непродуктивного читання. У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечує свідоме сприймання змісту прочитаного. Щоб урізноманітнити читання, треба застосовувати різні види: можна прочитати хором, поодинці, окремими рядами, мовчки. Для розвитку швидкості читання в І-ІІ класах запроваджую вправи на швидке розпізнавання слів на картках (учитель показує картку зі словом і негайно приймає, а учень, розпізнавши слово, зараз же проказує його напам'ять), вправи на розширення кута зору, різні інтерактивні методи навчання.(Додаток 2) Виразне читання має велике значення в суспільному житті і в школі. Воно сприяє свідомості читання. Виразне читання є ключем до розуміння тексту, особливо художнього твору, розвиває любов до поезії, літератури, мистецтва. Саме тому виразність читання знаходиться ще в тісному зв'язку з усіма якостями голосного читання. Отже, виразність читання сприяє кращому усвідомленню читаного тексту, а свідоме допомагає виробленню виразності. Виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби для передачі задуму твору. Розвиток дихання - одна з основних вимог виразного читання тому на кожному уроці пропоную учням вправи дихальної гімнастики («Погаси свічку», «Здуй сніжинку з долоні», «Дмухни на кульбабку», заучування і проговорювання прислів'їв і приказок. У багатьох дітей артикуляційний апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому кожний урок читання починаю зі скоромовки. Скоромовки підібрала на кожну букву алфавіту. Дітям подобається до малюнків підбирати скоромовки. Одну з важливих вимог виразного читання становить уміння читати з дотриманням розділових знаків (пунктуаційне читання). На уроках читання з перших кроків навчання в дітей виробляються уміння й навички відтворювати відповідні паузи й інтонацію на розділових знаках. Важливе значення при виразному читанні має розстановка та дотримання логічних пауз та наголосів, психологічних пауз. Розділові знаки учень бачить, і вони показують, яку зупинку чи інтонацію треба вжити. Вживання ж логічних пауз - справа складніша. Для виразності й емоційності читання часто доводиться робити паузу і там, де немає ніякого розділового знака. Такі паузи викликаються змістом читаного. Л. М. Толстой називав виразне читання "заразительным", тобто таким, що примушує співпереживати і того хто читає, і того хто слухає з персонажами або подіями твору. Формуванню навички виразного читання сприяє використання на кожному уроці пам'ятки, яка передбачає: 1. Прочитування тексту учнями мовчки. Визначення змісту, настрою, задуму автора. 2. Визначення власного ставлення до описаних в тексті подій. 3. Творча уява про описане в тексті (Як ви собі уявляєте ...). 4. Визначення, про що необхідно повідомити слухачам і що вони мають зрозуміти (Яке значення читання). 5. Продумати у відповідності до завдань читання інтонаційні засоби (паузи, наголоси, темп, тон тощо). 6. Прочитати текст вголос, пам'ятаючи, що читається текст слухачам і йде з ними спілкування. При формуванні навички виразного читання методика рекомендує використовувати такі умовні позначки: - над словами - логічний наголос; паузи: і - мала пауза | – велика пауза | | – дуже велика (психологічна); темп: з – звичайний с - скоромовний. ш- швидкий прш – пришвидшений пв – повільний уп – уповільнений Критеріями сформованості навички виразного читання є усвідомлене сприйняття змісту учнями та вміти передати цей зміст, використовуючи при цьому засоби логіко-емоційної виразності. Засоби логіко-емоційної виразності читання – це сукупність органічно пов’язаних між собою компонентів виразності, без осмислення і врахування яких неможливо передати логічного та емоційного (внутрішнього, психологічного) змісту мовлення. До таких компонентів належать: – паузи, їх функціональні різновиди і тривалість; – логічні наголоси (тактові і головні) з урахуванням емоційної функції наголошених слів; – мелодика та її основні зміни; – темп і його видозміни; – поза, жести, міміка. Якості читання взаємопов'язані і взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильному читанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежить швидкість його. Основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотний вплив виразного читання на глибоке усвідомлення прочитуваного. Прищеплення цих якостей здійснюється паралельно на всіх уроках, оскільки важко уявити урок, який би був присвячений тільки роботі над виробленням навичок однієї якоїсь якості читання. Прагнучи навчити дітей швидкому читанню, учитель водночас буде добиватися правильного прочитування і свідомого сприймання тексту твору. Можна припустити, що класовод, виходячи з підготовки класу, жанру твору, на якомусь з уроків віддасть перевагу виробленню певної якості. Але при цьому з поля його зору і все рівно не випадуть інші якісні ознаки читання. Важливою умовою удосконалення навичок читання є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні, та якісний рівень навичок читання. Тому я приділяю цьому належну увагу на всіх етапах своїх уроків та в позакласній роботі. Робота над удосконаленням навичок читання : 1.Напівголосне читання. (Саме воно було основним елементом навчання читання вголос у школі В.О.Сухомлинського. Учні класу читають упівголоса, але кожен - зі своєю швидкістю). 2. Частота тренувальних вправ. (Людська пам’ять краще пам’ятає те, що з’являється періодично, а не постійно перед очима. Тобто тренуватися читати краще часто, ніж читати 1-2 години без відпочинку). 3.Проведення самозамірів читання. Свою роботу з формування навички швидкочитання починаю з удосконалення звуковимови. За О.Хорошковською працюю за такими напрямками: - засвоєння учнями основних норм української літературної вимови; - постійне збагачення й активізація словникового запасу учнів; - формування граматичних умінь (на практичних вправах); - розвиток діалогічного і монологічного мовлення. На першому етапі, коли словниковий запас дітей незначний, пропоную їм для слухання народні казки, невеликі оповідання, сюжетні вірші. Задаю декілька питань за змістом, розглядаю малюнки до прочитаного, звертаю увагу на вимову тих чи інших звуків. Активізую слова у мовленні на основі малюнків та запитань до них. Пояснюю граматичну форму слова, виконую з учнями вправи на дії з предметами. Для засвоєння вимови того чи іншого звука вдаюсь до кількаразового вимовляння самого звука і складів з ним, використовую слухові вправи на розпізнавання. Вони формують мовне чуття, сприяють чіткій міжмовній диференціації. Вміння будувати зв’язну розповідь формую на основі складання розповідей за аналогією, переказування того чи іншого уривка та малюнків-ілюстрацій до текстів. Наступний крок – знайомство з буквами. Тут автоматизується дія ідентифікації звука і букви. Вправа проводиться у вигляді гри "Впізнай букву". Наприклад, на картці дається тільки верхня або нижня частина букви. Таким чином учні краще запам’ятовують конфігурацію букв і не витрачають часу при читанні складів, слів, речень на їх впізнавання. Далі переходжу до злиття букв і складів. Але тут одночасне пред'явлення графічного і фонетичного матеріалу грає більш значущу роль у зв'язку з його ускладненням. Єдиною довільною дією учнів у процесі роботи є ідентифікація графічного і фонетичного матеріалу, котрий я пред'являю одночасно в доступному темпі. Супроводжуючи рух вказівки за текстом власним голосним читанням, поступово підводжу дітей до того, що вони спроможні супроводжувати моє читання пальчиком по рядочку самостійно. За технологією Б.В.Динги вчу дітей читати за допомогою таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних навичок – складових техніки читання. За основним положенням цієї методики першокласники не називають літер – « бе», « ве», «ге», - а тільки звуки. Завдяки цьому їм значно легше зливати букви в склади та слова. Особливістю цієї роботи є те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змогу читати з першим же вивченим приголосним всі існуючі у мові склади. Техніка навички відпрацьовується за таблицями доти, поки дитина не навчиться автоматично зливати голосні та приголосні звуки. А.С.Макаренко зазначав, «що тільки та гра є педагогічно цінною, в якій особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини.» Гра супроводжує людину протягом всього життя. А для дитини 1 класу - це основний вид діяльності, за допомогою якого вона пізнає навколишній світ. Використання ігор на уроці активізує психічні процеси діяльності учнів це: сприймання, мислення, уяву, увагу та пам’ять. Використання ігор робить урок цікавим, сприяє вдосконаленню навички читання, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює ситуацію успіху, активізує увагу, образне мислення, привчає дітей до пошукової розумової діяльності, розвиває зосередженість. Працюючи над даною проблемою застосовую в своїй роботі різноманітні ігри.(Додаток 1) Ігри, спрямовані на удосконалення навички читання: 1. «Склади слово з двох, трьох, чотирьох літер»( ми, рік, миша, тиша) або складів ( ро-са, ко-ле-со, за-пи-та-ли). 2.« Хто перший?» - змагання для двох учнів, що одночасно почали читати рядок чи стовпчик: хто швидше закінчить. 3. Читання тексту ,,Бджілка‖. Вчитель говорить: ,,Бджілки у вулику‖.Діти читають тихенько. Коли кажу:,,Бджілки вилетіли!‖ - читають голосно. 4. Гра ,, Ану, наздожени‖ або ,,Вовк і заєць‖. Беруть участь двоє учнів. Перший починає читати, а другий продовжує після того, як перший прочитає перше речення і намагається його наздогнати. 5.Вправа «Хвиля». Діти читають текст і за сигналом вчителя змінюють швидкість.( ,,Повільно”, ,,Швидше”, ,,Блискавка”). 6.Гра ,,Незнайко’’ Один учень (або вчитель) читає текст, а інший плескає в долоні на помилку. Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до уроків читання. Для вироблення швидкості читання учнів використовую таблиці: - таблиця «Читаємо самі»- основна. Вона вводить у техніку читання. Літери розташовані в алфавітній послідовності: голосні-горизонтально, приголосні - вертикально. На перетині голосної та приголосної – два склади: відкритий і закритий. - таблиця Лезера, - таблиці Шульте; - таблиця «Назви букви в алфавітному порядку», «Прочитай загадку», «Прочитай прислів’я», «Прочитай загадку» (додаток 2). В основі таких вправ – завдання: дивитись, не зводячи очей, на певну точку, намагаючись побачити те, що поруч з точкою (букви, цифри тощо). Для розширення кута зору використовую в своїй роботі буквені та числові таблиці, променеві схеми, які розширюють кутовий зір.(Додаток 3) Догадка є однією з основних умов швидкого читання. Вона активізує мислення читаючого, дозволяє значно швидше досягнути мети, інтенсифікувати мислення, зробити його більш продуктивним і творчим. Для цього використовую передбачення (антиципацію). Практикую читання слів, текстів з пропущеними буквами, потім – речення з пропущеними словами (додаток 5). У ході читання відпрацювати інформацію допомагають три блоки. Перший - зоровий аналізатор (сприймання тексту рухом очей), другий – мовний (Інформація промовляється – артикулюється) і третій – слуховий. Щоб розвинути ці аналізатори, використовую цілий ряд ігор та вправ (додаток 4) . У процесі опанування техніки читання постає проблема розвитку в учнів навичок свідомого розуміння тексту. Спочатку цю роботу повністю здійснюю сама, а згодом виробляю в учнів навички контролю і самоконтролю і застосовую їх в різних ситуаціях під час ознайомлення з текстом. Неабиякий вплив на вдосконалення читацьких навичок мають такі види роботи, як читання в особах, інсценування творів, добір слів, що римуються, відгадування загадок у риму, доповнення рими у віршах, дописування віршів, казок. Актуальними формами роботи на моїх уроках читання є драматизація, інсценізація. Це глибоке, емоційне і логічне осмислення тексту. Зазначені форми роботи можливі лише тоді, коли текст учнями прочитаний неодноразово, усвідомлений ідейний зміст, дана характеристика героїв, проаналізовані мовні засоби. Діяльність учнів організовую таким чином, щоб діти завжди із зацікавленістю чекали наступний урок, на якому б вони знайомилися з новими видами роботи зі швидкочитання. (Додаток 6) Для розвитку навички читання, пропоную чотири групи вправ: (додаток 7) Перша група вправ спрямована на вдосконалення правильного читання. 1. Читання рядків навпаки словами. 2. Читання рядків навпаки буквами. 3. Читання лише другої половини слів. Друга група вправ розвиває в учнів швидкість читання. 1. Читання з підрахуванням слів (рядків). 2. Пошук у тексті заданих слів. 3. Читання із смужками (над і під рядком). 4. Читання рядків із закритою нижньою або верхньою половиною букв (пропоную проводити такі вправи в парах: один учень читає – інший перевіряє). Третя група вправ спрямована на формування вміння свідомого, чіткого, безпомилкового читання. 1. Читання тексу, закриваючи останні три букви всіх рядків аркушем паперу, а згодом і початкові три букви; 2. Читання тексту з додаванням складу слова, якого не вистачає. Основні шляхи удосконалення техніки читання : - збільшення кута зору; - вироблення навиків антиципації (передбачення наступного слова); - ліквідація регресії при читанні; - збагачення словникового запасу учнів; - розвиток артикуляційного апарату дитини. Четверта група формує підготовку до виразного читання 1. Прочитай речення з різною інтонацією. 2. Прочитай речення з різною силою голосу. 3. Прочитай речення з різною швидкістю. 4.Перестав слова в реченні. 5. Заміни одне слово. 6. Прочитай, змінюючи логічні наголоси. 7. Визнач загальний настрій твору. 8. Зроби інтонаційний малюнок речення (визнач тон, темп читання, паузи, логічні наголоси). Таким чином, запроваджена технологія реалізації ідеї формування читацької компетентності молодших школярів, дозволила мені реалізувати завдання. Ці види робіт з удосконалення техніки читання я активно впроваджую на своїх уроках . В.О.Сухомлинський наголошував: ,,Навчіть у початкових класах всіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й, думаючи, читати’’. Щоб досягли такого рівня читання всі учні, їм потрібно навчитися аналізувати текст, тобто осмислювати його ідею, ставлення автора до того, про що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного. Тому основним прийомом роботи над художнім твором, яким я користуюсь на уроках читання, є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожен раз з новим завданням. Вибіркове читання має місце на всіх етапах уроку: під час бесіди за змістом; в ході складання характеристики дійових осіб; складання словесних малюнків; порівняння фактів на початку твору і в кінці; під час обговорення ілюстрацій; прислів'їв до тексті; під час підготовки до переказу; озвучування кадрів складеного за змістом прочитаного діафільму. Така організація роботи над текстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане. У своїй роботі я використовую такі завдання: - Самопостановка запитань у процесі читання з метою осмислення прочитаного. Така вправа формує пізнавальну самостійність, визначення причиново-наслідкових зв'язків, заставляє дітей логічно мислити. Аналіз художнього твору я пропоную після емоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміння змісту, подальша робота поглиблює і коригує думки дітей щодо прочитаного. В своїй роботі після першого читання залежно від літературного твору, його жанру, теми, складності, практикую завдання, які розкривають емоціний вплив твору на учнів. Ставлю такі запитання: Які почуття виникли під час слухання оповідання? Що вас вразило? Що найбільше сподобалося (не сподобалося)? До яких вчинків, дій спонукає це оповідання? Як ти реагував на події? Під час виконання завдань, які вимагають роздумів, я створюю мовну ситуацію, спонукаю учнів до висловлювання. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Під час визначення головної думки твору, пропоную наступні завдання: Читання, поділ на частини, складання плану. Добір заголовків. (Такі розумові операції вчать бачити суттєве у змісті певного уривка чи оповідання). Читання за готовим планом, поділ на частини. Читання зі скороченням тексту. (При цьому діти випускають речення і слова, без яких зміст оповідання залишається зрозумілим. Це є підготовкою до стислого переказу). Читання, складання сценарію діафільму. Знаходження речення чи уривка, які виражають головну думку оповідання. Читання назви оповідання. Співвіднесення її з головною думкою твору: добір свого заголовка; вибір заголовка із запропонованих прислів'їв (інших заголовків); пояснення заголовка тексту. Пошук слів з найбільшим смисловим навантаженням в окреми уривках та в цілому тексті. Під час виконання таких завдань учні оволодівають розумовими прийомами абстрагування, порівняння, узагальнення. При роботі над текстом я пропоную вправи на формування суджень. Зіставлення і порівняння вчинків дійових осіб. Складання характеристики дійової особи за допомогою опорних слів і без них. Складання характеристики героя на основі аналогічної характеристики. Знаходження слів, словосполучень для змалювання усного портрета. Складання порівняльної характеристики дійових осіб. Знаходження і читання речень, які передають хвилювання, тривожність, радість, злість і т.д. Читання найкрасивішого місця в оповіданні чи вірші (найсмішнішого, найнапружнішого моментів і т.д.). Вправи, завдання такого характеру вчать дитину висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їхньої поведінки, зіставляти вчинки персонажів, вчать дитину вибирати правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. При цьому, діти, оцінюючи інших, вчаться оцінювати й себе, а також, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюючи навички спілкування. Такі завдання формують моральну свідомість особистості. Я вважаю, що педагогічний пошук учителя-практика має завжди спиратися на досягнення сучасних навчальних технологй, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості. Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу. Розпочавши роботу над впровадженням інтерактивних форм і методів навчання, я переконалася, що саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити "відкриття”, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву. Мета вчителя – створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення. Готуючись до уроків ставлю перед собою завдання: • Пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання , а не змушувати учня схилятися до своєї думки. • Розвивати критичне мислення школярів , тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію. • Формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів. • Аргументувати свої думки, змінювати їх , якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень. • Обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів більше зростає цікавість до процесу навчання. • інтерактивні технології: робота в парах, в малих міні - групах; • інтерактивні технології групового навчання: мікрофон, мозковий штурм, асоціативний кущ, незакінчені речення; • технології ігрового навчання: сюжетні ігри, розігрування ролей; • проектна технологія; • технології критичного мислення (дискусія, займи позицію); • нестандартні форми уроку: урок-дослідження, урок-подорож, урок-казка, урок -гра, урок-конкурс, урок-екскурсія, інтегровані уроки. • Творчі завдання для удосконалення читання (Додаток 8) Завдяки таким вправам учні навчаються ефективній роботі в колективі. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі . Поставивши запитання, зосереджую дітей відповідати на них самостійно, нешаблонно. Ця зосередженість забезпечує дитині природній розвиток та поглиблення знань. Тому вважаю, що саме під час інтерактивного навчання учні вчаться мислити творчо, критично, висловлювати власні думки, приймати обґрунтовані рішення; формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свої погляди, об’єктивно оцінювати власну роботу та роботу інших. Я впевнена, що удосконалювати в учнів навичку швидкого та виразного читання потрібно не лише тому, щоб вони добре читали, а навчилися самостійно отримувати знання й використовувати їх у своїй практичній діяльності, що є основним завданням у вихованні гармонійної особистості з широким колом компетентностей, здатної реалізовувати себе в майбутньому.
 Висновок
 Отже, на уроках читання вирішується багато проблем естетичного, морального і етичного розвитку дитини. Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованого уроку, який був і залишається основною формою навчально-виховної роботи. Читання - це головне уміння людини в житті, без якого він не може повноцінно пізнати навколишній світ. І тому цьому настільки необхідному умінню дитину учить вчитель початкової школи. Як зробити щоб це вчення не перетворилося на гіркі тортури? Що придумати, щоб урок читання став найулюбленішим? Як учити читанню, щоб діти полюбили книгу, адже книга, прочитана в дитинстві, залишається в пам'яті на все життя і впливає на подальший їх розвиток? Ці питання завжди хвилювали мене, примушували шукати, пробувати і накопичувати нове в своєму досвіді. У цій роботі я хотіла поділитися своїми знахідками, прийомами в цій непростій справі - учити малюків читати і прививати їм любов до книги. Робота вчителя в будь-якому напрямі повинна бути систематичною і регулярною, тільки тоді вона може дати якийсь результат. Я прагну привити інтерес до читання, всіма силами намагаюся їм показати, що ці знання одержують з книг, привчаю дітей користуватися довідковою літературою. Психологи стверджують, що на успішність учня впливає більше 200 чинників. Природно, що всі їх врахувати просто неможливо. Але навіть якщо з 200 взяти тільки 40 і досліджувати їх дію на успішність учня, то опиниться, що чинником № 1 є все-таки уміння швидко і правильно читати. Я впевнена, що удосконалювати в учнів навичку швидкого та виразного читання потрібно не лише тому, щоб вони добре читали, а навчилися самостійно отримувати знання й використовувати їх у своїй практичній діяльності, що є основним завданням у вихованні гармонійної особистості з широким колом компетентностей, здатної реалізовувати себе в майбутньому. Читання повинно стати стежкою, що веде до вершин розумового, морального і естетичного виховання. Тому, інтерес до нього виховую не тільки для того, щоб діти стали грамотними людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, уміли розуміти іншу людину, співчувати йому, допомогати.
 Використані джерела
 1. Державний стандарт початкової загальної освіти, 2011 2. Закон України «Про освіту». 3. Національна Доктрина розвитку освіти. 4. Джежелей О.В. Формування навичок читання. Х.: Ранок, 2002. 5. Зайцев В.М. Резерви удосконалення читання. Донецьк, 1993. 6. Постоловський І.З. Догадка при читанні. Одеса, 1991. 7. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи.- К: Грамота, 2012 8. Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах: Посіб. для вчителя. – К.: Освіта, 2007. 9. Сарапулова Є.Г. К.: Швидкочитання для першокласників. Початкова школа №2, 1993. 15 с. 10. Сіркович Б.В. Вправи та ігрові завдання для вдосконалення навички читання.//Початкове навчання та виховання. – 2008. - № 22-24. 11. Сухомлинский В.А. Разговор с молодым директором школы. 2-е изд. – М. Просвещение, 1982.-206 с. 12. Федоренко И.Т. Пути совершенствования техники чтения школьников. -Х., 1978.-34с. 13. Хорошковська О.Н.Уроки усного українського мовлення в 1 класі. -К.: Початкова школа, 2002. Інтернет - ресурси http://www.bestreferat.ru/referat-138096.html http://www.br.com.ua/referats/Pedagogica/97047.htm http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-4639A1AE20475/list-BD57D40B26 http://chercassy-rvo.at.ua/load/pochatkova_osvita/vprovadzhennja_interaktivnikh_tekhnologij_pri_formuvanni_navichok_shvidkochitannja/4-1-0-1